ПШБФ села Посягва

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
З історії розвитку освіти.

Питання облаштування народних шкіл в нашому краї постало після введення в Російській імперії шкільної реформи 1864 року. Оскільки самодержавство відмовля-лося від давнього патріархального устрою і переходило до європейської економічної моделі, то і потребувало поши-рення грамоти серед широких верств населення. З огляду на величезні простори та чисельність населення державна казна не могла фінансувати створення повсемісно народ-них шкіл та училищ. Тому облаштування шкіл для народу було покладено на Церкву. Єпархіальні власті, в свою чергу, зобов’язали та всіляко підтримували місцеве свя-щенництво у справі організації шкільництва. І тому поча-ток 80-х років ХІХ століття став фактично першим етапом створення системи шкільної освіти. Для того, щоб навчан-ня в церковно-парафіяльних школах відповідало певним нормам і не набуло хаотичного порядку, у 1886 році Міні-стерством народної освіти було розроблено та затвердже-но Програми навчальних предметів для церковно - пара-фіяльних шкіл. Тоді ж починає виходити журал «Церков-но-приходская школа». Оскільки організацією шкільництва опікується Церква, то при єпархіальних управліннях утворюються училищні ради, які і повели всю роботу по організації та облаштуванню шкіл, частковим їх фінансуванням, підготовкою вчителів тощо.
Сторінка з Опису Свято-Троїцької церкви
про церковно-парафіяльну школу в Посягві.
1907 р.
Школа як заклад освіти в селі Посягва Острозького повіту Волинської губернії розпочала свою історію 21 жовтня 1885 року стараннями місцевого священника Антона Шушковського. В перший рік існування він же був одночасно завідувачем, вчителем та законовчителем. А вже з 1887 року в школу наймається вчитель, а священник викладає лише Закон Божий. Приладдя для навчання закуповувалося вчителем із коштів громади. Перші під-ручники було закуплено на 3 карбованці у якогось Пилипа Ахтаніна з Чернігівської губернії. Школа організовується як однокласна з двохрічним терміном навчання. Навчатися повинні були діти від 8 ро-ків. Навчання в школі проводилося за програмами, за-твердженими училищною радою Волинської єпархії. В школі вивчалися такі предмети: Закон Божий, церковний спів, церковно-слов’янська грамота, російська мова, письмо, арифметика та рукоділля (для дівчаток). Крім цих предметів могли викладатися короткий курс вітчизняної історії, географія, природознавство та малю-вання. Очевидно, що ці предмети і вивчалися в Посягвів-ській школі, оскільки тут знайдено такий підручник. Навчання проходило за встановленим розкладом, який по-винен був відповідати Програмі та відповідним вимогам. На допомогу вчителям таких шкіл у № 24-25 за 1 вересня 1886 року «Волинські єпархіальні відомості» опублікували «Поради вчителям двохрічних сільських церковно-парафіяльних шкіл».

Поради вчителям та Програми церковно-парафіяльних шкіл.
«Волинські єпархіальні відомості». 1886 рік.

Спершу навчання проводилося в будинку дяка, так як спеціального приміщення не було. Для цього було відве-дено окрему кімнату. Якщо вчитель був не дяком, то він також квартирував у останнього, для чого було куплено ліжко за 60 коп. (1888 р.). Варто сказати, що в перші роки діяльності школа була не суворо регулярною. Селяни спершу скептично від-неслися до необхідності навчання дітей. Та й не всі мали змогу вдягнути та взути дітей відповідно. Про навчання старших дітей не могло бути й мови, тому що вони вико-нували різну селянську роботу вдома. Навчання проводи-лося в місяці, коли селяни були вільнішими – з листопада по березень. У 1894 році при допомозі державної казни було зве-дено нове і перше приміщення школи, на що було виді-лено 8 квітня 1893 року училищною радою 200 карбо-ванців, які священник отримав 18 серпня того ж року. Для проведення будівельних робіт було найнято місцевого жителя Петра Зайку, який закуповував всі необхідні мате-ріали та наймав підручних помічників. Штукатурні роботи виконував Тимофій Бартманський, склив вікна селянин із Посягви Хома Бешта, а столярні роботи виконав єврей Хаїм Меламид з Глинок. Всі роботи контролював староста села Потап Кокіль. Протягом 1894 року всі роботи були виконані і в грудні навчання дітей уже проводилося в новому приміщенні. Це була добротна споруда, яка мала довжину 15 аршинів*, ширину 9 аршинів і висоту 3,5 аршина, склада-лася з вчительської кімнати, класу та комори. Дерев’яна, на дубових підвалах, вона була оштукатурена як з сере-дини, так і знадвору, що було не характерним для тодіш-нього будівництва. 22 листопада 1894 року вчитель Максим Бондарчук закупив необхідне навчальне приладдя для початку нав-чання. А саме: 3 стопки паперу (45 коп.), 2 пляшки чорнила (50 коп.), 24 зошити (50 коп.), 1 коробку пер до ручок (30 коп.), 3 лінійки (12 коп.), 30 олівців (32 коп.), 12 ручок (24 коп.), 1 класний журнал (65 коп.). Для утримання школи громада збирала 60 карбо-ванців у рік і 120 карбованців надавала училищна рада Волинського єпархіального управління. Ці кошти витра-чалися на виплату жалування вчителю та сторожу, для по-точних ремонтних робіт, на закупівлю навчального облад-нання та підручників, на заготівлю дров та гасу тощо. Для контролю за цими коштами 3 травня 1887 року управлінням було видано Посягвівській церковно-пара-фіяльній школі Прибутково-витратну книгу, в яку вноси-лися будь-які доходи та видатки грошей, що стосувалися утримання школи.
Приміщення школи с. Посягва побудоване у 1894 р.
Шкільне приладдя
Вчитель став отримувати зарплатню 10 карбованців у місяць і лише за навчальні місяці. До 1898 року вчителем у школі, як правило, був дяк, а в 1894 році навіть грамот-ний селянин з села Здовбиця Данило Абрамович. І лише після того, як дочки священника закінчували курс навчан-ня в жіночих училищах за направленнями Острозького повітового відділення Волинської єпархіальної ради, вони працювали вчительками постійно. Вчителями у церковно-парафіяльній школі села Посяг-ва в початковий період її діяльності були: (дані за 1907 р.) 1885-1886 рік - Антон Леонідович Шушковський, 1887 рік - Арсен Бахновський, 1888-1889 рік - Григорій Васильович Нестерчук, 1890 рік - Євдоким Іванович Миколайчук, 1891 рік - Михайло Іполітович Тучемський, 1992-1893 рік - Петро Лисицький, 1894 рік - Данило Абрамович, 1894-1997 рік - Максим Семенович Бондарчук, 1898-1902 рік - Ганна Антонівна Шушковська, з 1903 рік - Анатолія Антонівна Шушковська. Весь цей час завідувачем школи був священник Антон Шушковський, який багато уваги приділяв власне навчанню дітей, поліпшенню матеріального стану школи, вів постійну просвітницьку роботу серед селян про необ-хідність навчання дітей грамоти. І це в скорому часі дало свої плоди. За підсумками 1894-1895 навчального року Посягвівська церковно-парафіяльна школа в переліку кра-щих однокласних шкіл Осторзького повіту названа пер-шою. В числі кращих вона називалася і в ряді інших років. В школі навчалося більше 30 учнів, в основному хлопчиків. Це пояснюється традиційним уявленням селян про місце жінки в житті. Дівчинка, як правило, навчалася премудростям домашнього господарства вдома під керів-ництвом матері і повинна була вміти вести господарство, а не вчитися грамоти. Все ж у 1907 році в школі навчалося 8 дівчаток. Яким був стан школи в умовах першої світової війни та подій української революції 1917-1920 років докумен-тально не вивчено, але те, що школа продовжувала нор-мально функціонувати сумніву не повинно бути. Навіть той факт, що діти священника після закінчення курсу навчання в школі продовжували вчитися в духовних зак-ладах, може бути підтвердженням діяльності школи. Достовірно відомо, що в 1916 році сім’я Шушковського ще проживала в селі, і отець Антон мусив би і далі опіку-ватися питаннями освіта та школи. В часи польського панування школа продовжувала функціонування. Вона утвердилася як утраквістична*, чотирикласна. Польська влада досить суворо ставилася до освітнього питання, і тому батьків змушували посилати дітей до шко-ли. За даними на 1937 рік в школі навчалося 64 учні. Це трохи менше половини від загальної кількості дітей шкіль-ного віку. Тоді село мало декілька віддалених хуторів і діти звідти ходили до школи у ближчі села – Тайкури, Глинки, Бугрин та місто Рівне. Таких дітей було 18. Через збільшення учнів одного приміщення не вистачало і тому в с. Михайлівка, за два кілометри від Посягви, у вільній хаті відкрили додатковий клас. У Посягві вчилися учні 1 і 4 класів, а друго - та третьокласники ходили до Михайлів-ки. Проте польська влада зовсім не переймалася питан-нями національної освіти українців і рівень навчання в школі зачасту залежав від вчителя, як правило, поляка. Газета «Наше життя» за № 12 від 20 березня 1927 року подає таку кореспонденцію про навчання в школі села Посягва: «Є у нас утраквістична школа. Вчителює в ній пані О. Хробоста. Хоч і носить наша школа назву утраквістич-ної, та діти вчаться тільки по-польськи. Для української мови визначено один день на тиждень. В той день, коли діти мають вчитися по-українські, вчителька від’їзджає до своїх у Здолбунів. Багато дітей ходить вже до школи по три роки, а української азбуки не знають. Зате вміють співати «Не жуцім земі, сконд наш руд…». Вчителька мало коли буває в школі, а все ж таки за неакуратне відвідування дітьми школи на батьків накладає кару. Ось 21 лютого 1927 року приїхав з гміни екзекутор з метою стягнення кари з господарів С. Поліщука та Я. Бояра. «Прошу, - каже, - заплатити кару разом з коштами екзе-куційними по 4 злотих за непосилання дітей до школи». «У нас нема дітей шкільного віку», - кажуть господарі. «Як нема? А ось Василь Поліщук, Василь Боярка…». Та ні в того, ні в другого не було, нема і хтозна, чи будуть ці Василі, це щось приснилося вчительці. Наше село завжди в клопоті: то вчительці присняться якісь Василі, і вона накладає на них кару, то панки наїдуть і намовляють людей на куплю землі».
Учні з вчителькою Я. Войцехівською біля школи. с. Посягва. 1937 рік.
Документи підтверджують, що в різний час у 20-30-х роках вчителювали в Посягві згадана вже О. Хробоста, Ядвіга Войцехівська, Юлія Ужинська та Софія Сагайда-ковська. Школа вже не мала церковного підпорядкування і належала до системи державних навчальних закладів. Перелік навчальних предметів практично зберігався. Вивчалися польська мова та українське письмо, читання, арифметика, основи історії та географії, ботаніки та при-родознавства, співи та малювання. Певний вплив на стан школи мала «Просвіта», яка утворилася в Посягві у 1934 році стараннями дяка Малі-борського, та сім’я священника Михайла Сагайдаков-ського. Після завершення навчання в сільській школі учні могли продовжувати навчання в Рівненській гімназії. Дехто з батьків, хто мав більші статки, посилав дітей до навчання. Так, на 1939 рік у гімназії вчилися Мельничук Василь, Мельничук Іван, Сагайдаковський Микола. З приходом радянської влади школа продовжила функ-ціонування. У 1940 році вона стала початковою з чотирьох-річним терміном навчання. Вчительками залишилися Софія Сагайдаковська, яка навчала учнів 1 та 2 класу, та Юлія Ужинська – вчителька 3 і 4 класу. Станом на 1 січня 1940 року до школи було записано 161 учень з 1924 по 1932 роки народження. В школі вивчалися предмети: українська та російська мови, читанка, каліграфія, арифметика, природознавство, географія, історія, співи, малювання та фізкультура. Вивчення поль-ської мови було відмінено. Навчання проводилося у дві зміни. Значно підвищилася навчальна дисципліна. Тепер усі діти шкільного віку зобов’язані були ходити до школи. Діти з віддалених хуторів, які були приписані до Посягви, тепер повинні були ходити сюди і до школи. Велика Вітчизняна війна внесла значні корективи в діяльність школи. Тепер навчання проводилося скоріше за інерцією, ніж за вимогою. Вчительки залишилися ті ж, а ось кількість учнів різко скоротилася. До школи ходили лише ті діти, які жили ближче. Німецька влада не перейма-лася проблемами освіти селянських дітей. Жодної допо-моги школа не отримувала, хіба що вчительки отримували платню. Вимогою влади було лише обов’язкове вивчення німецької мови. Матеріальне становище школи було скрутним. Підручників було мало, зошитів не було зовсім. Батьки призвичаїлися робити зошити самотужки з обгорт-кового паперу та паперових мішків, чорнило навчилися виготовляли з «хімічних» олівців та дьогтю. Але все-таки школа не припинила навчання дітей. Видатний український письменник Улас Самчук, який відвідав Посягву у липні 1942 року, вражений теплим прийомом посягвівців, описує, як його вітали вчителька Сагайдаковська та учні школи. «Шкільні дітки, дівчатка у барвистих одягах, стар-ші люди, учителі. Що це буде? До мене підходять і зазна-чують, що шкільна дітвора хоче мене привітати і під-нести квіти. Не знають, як це зробити! О милі, милі Посягвівчани і Сергіївці. Це для мене несподіванка, бо не йшов я до вас, щоб ви мене віта-ли…Але мені до болю радісно, що ви це робите. Не задля мене… мене тішить, що ви знаєте «свого письменника», що ви його читали і що ви його розуміли. Це мене тішить. І тому якраз цінне ваше дороге привітання. Ті дітки, які з таким острахом, з такими зворушливими сльозами у ясних, милих оченятах, з тими віршиками і квітами… Ніколи, ніколи не забуду вас… І вас, пане учителю, дири-генте Сергіївської Просвіти, Вас, мила пані учителько, і вас, всіх, всіх громадян…Це все є те, що в цей час війни каже нам «село, де серце відпочине». Дакую вам великим, щирим українським Спаси-Біг…». У 1944 році, з поверненням радянської влади, школа знову ж працює у довоєнному режимі. Із зміц-ненням влади зростають і вимоги до роботи школи. Тепер у Посягву направляються нові вчительські кадри з відпо-відною освітою. Всі діти шкільного віку, які в роки війни не вчилися в школі, були записані до першого класу. Так з’явилося слово «переростки», що стосувалося дітей 13-15 річного віку. Приміщення не вистачало. Тому у 1945 році було прийняте рішення про будівництво ще одного, яке збудували з розібраних хат репресованих Марка Поло-ненка та інших господарів. За іронією долі, нове примі-щення постало на місці зруйнованої старої хати колиш-нього дяка, в якій у 1885 році вперше було відкрито цер-ковно-парафіяльну школу (тепер на цьому місці стоїть будинок Краєвського Вячеслава). Завідувачкою школи було призначено Литвиненко Олену Данилівну. В перші повоєнні роки в школі працювали Полов’ян Уляна Воло-димирівна, Анічина Зінаїда Сергіївна, Вахівська Лідія Володимирівна, Черненко Катерина Панасівна, Вітрук Олександр Федосійович, Ковальчук Дмитро Гнатович. У 1951 році школу було реорганізовано у семирічку. Її директором стала Шкробот Віра Іванівна. Зі зміною статусу школи і враховуючи те, що тепер тут навчаються діти старшого віку, було утворено піонерську дружину імені Олега Кошового та комсомольську організацію. Пер-шою до лав комсомолу було прийнято Зінькову Галину. Старшою піонервожатою працювала Завадська Олена Пет-рівна. З 1962 по 1980 рік на цій посаді працює Чупринюк (Розсоха) Лідія Костянтинівна, яка у 1985-1987 році була директором восьмирічної школи. При школі було орга-нізовано бібліотеку. Безкоштовними підручниками, як і іншим приладдям тоді учні не забепечувалися. Вчителями працювали випускники педагогічних училищ та педінсти-тутів, як правило, не місцеві. Як вийняток - Бояр Аркадій Петрович з Посягви та Носяр Василь Трохимович з М’ятина. У 50-х роках дітей навчали Мулевич Кароліна Мар’янівна, Кральковська Євгенія Андріївна, Поліщук Марія Яківна, Зеленюк Надія Юхимівна, Козачук Софія Олександрівна, Фесик Надія Герасимівна, Косарик Галина Кузьмівна, Волейчук Надія Іллівна, Курчик Євген Якович, Бобровницький Веніамин Олександрович, Наконечна Марія Кузьмівна, Лескавка Марія Захарівна, Кушнірук Ліза Семенівна, Подмоков Василь Ничипорович, Пушко Катерина Василівна, Довга Софія Ярофіївна, Сорочинська Софія Пет-рівна, Павлюк Ганна Іванівна, Наконечний Антон Григорович, Наконечна Марія Антонівна, Божок Марія Федорівна, Грицик Анастасія Панасівна, Шевчук Лідія Іларіонівна. Директором школи з 1953 по 1957 рік був Лескавка Павло Нестерович.
П. Н. Лескавка
У 1960 році школу було реорганізовано у восьмирічну. На початку 60-х років навчально-освітня база значно розширювалася, перед школою ставилися значно вищі завдання, рівень життя селян підвищувався, і в Посягві, у тому числі, поста-ла необхідність будівництва нового, сучасного за тими мірками приміщення школи. І за цю справу з ентузіазмом взявся новий директор школи Наконечний Антон Григо-рович, вчитель історії, випускник Рівненського педінституту. За його ініціативи, при підтримці районного радянського та партійного керівництва у 1960 році почалося будівництво нового приміщення школи. Для цього було виділено 1 га землі, де, крім будівництва, було висаджено сад, почалося облаштування спортивного майданчика та розбито пришкільні навчально-дослідні ділянки. Підряд-ником у будівництві виступила будівельна бригада з с. Бугрин, значну допомогу надав місцевий колгосп імені Богдана Хмельницького (голова правління Цимбалюк Г. М.). Вагомий внесок зробили також вчителі та учні школи. В приміщенні школи було виділено місце для квартири вчителів. Зразу ж після відкриття школи туди вселилася сім’я Наконечних. Останній випуск восьмикласників зі «старого» примі-щення школа здійснила у 1964 році. Тоді школу закінчило 22 випускники, серед них - Цимбалюк Валерій Іванович, нині генерал-лейтенант, кандидат юридичних наук, доктор філософії, член-кореспондент ІАН, декан юридичного факультету Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. Академіка С. Дем’янчука.
Вчителі та випускники 1964 року.
7 листопада 1964 року нова школа гостинно відкрила свої двері для учнів та вчителів. В урочистій обстановці учні перейшли на навчання до нового приміщення. Крім навчальних класів тут було відкрито і їдальню, де кухарем 23 роки пропрацювала Лаврук Надія Андріївна.
Такий вигляд мала школа в перші роки навчання.
Вчительський колектив. Поч. 70 -х років.
До 1964 року, у зв’язку з неможливістю навчати всіх дітей у Посягвівській школі, кожне навколишнє село мало свою початкову школу. Із відкриттям нового приміщення в Посягві згодом Олексіївську - у 1968, Сергіївську - у 1969 та Ясненську - у 1976 роках початкові школи було закри-то, учні продовжили навчання, а вчителі свою працю, в новій школі. До Посягви перейшли Кочук Іван Ісакович та Климчук Людмила Прокопівна. У 1967 році при школі було збудовано приміщення шкільної майстерні. У 60-х роках педагогічний колектив поповнює нова когорта вчителів, які визначали обличчя сільської інтелі-генції 60-70-х. Це Рижук Іван Митрофанович, Прокопчук Ганна Пилипівна, Кравчук Галина Антонівна, Судкова Валентина Іванівна, Чупринюк Лідія Костянтинівна, Лясо-та Галина Станіславівна, Гульчик Олег Іванович, Герасим-чук Ігор Юрійович, Олексюк Лариса Костянтинівна, Дзюба Микола Степанович, Романюк Валентина Федорів-на, Віюк Олександр Антонович, Ковальчук Галина Мико-лаївна, Канюка Раїса Ничипорівна, Присяжнюк Володи-мир Миколайович, Присяжнюк Лідія Антонівна, Ломака Федір Євгенович, Копотілова Ольга Миколаївна, Тарасова Галина Григорівна, Боришкевич Галина Павлівна, Косів Галина Василівна, Ковтунець Марія, Войтюк Світлана Володимирівна, Боярчук Марія Петрівна, Волкошовець Лідія Григорівна, Махлай Неоніла Степанівна. Педагогічний колектив тоді очолювали: Наконечний Антон Григорович – 1957 – 1965 роки, Рижук Іван Митрофанович – 1965 – 1971 роки, Наконечна Марія Антонівна – 1971 – 1985 роки. З 1975 року школа починає працювати за кабінетною системою, для чого обладнано навчальні кабінети з базо-вих дисциплін. Кращими з них були кабінети хімії та біології, фізичний, історії та географії, російської мови, математики. В школі ведеться жвава позакласна, гурткова та виховна робота. Учні є постійними учасниками та пере-можцями предметних олімпіад та спортивних змагань. На канікулах для учнів організовуються туристичні екскурсії до Києва, Острога, Москви, Ленінграда, Бреста, Карпат та інших визначних місць. З 1963 по 1986 рік при Посягвівській восьмирічній школі було відкрито заочну школу, в якій місцеві колгосп-ники мали змогу отримати середню освіту. У 1972 році школярі перейшли до писання кульковими ручками замість чорнильних перових. У 80-х роках формується нова генерація педагогіч-ного колективу, яка приходить на зміну своїм поперед-никам, які і дотепер становлять основу колективу. Тоді у школі працюють Бояр Федір Ананійович, Прут Людмила Миколаївна, Лисюк Лідія Петрівна, Кліма Ігор Вацлаво-вич, Кучер Василь Іванович, Кучер Людмила Іванівна, Ярмолюк Галина Євгенівна, Середа Лариса Петрівна, Шевчук Ольга Ростиславівна, Сондак Магдалина Мико-лаївна, Христюк Іванна Василівна, Мельничук Анатолій Григорович, Мельничук Оксана Ростиславівна, Проценко Світлана Борисівна, Салюк Віра Віталіївна, Крутій Василь Степанович, Крутій Ольга Філимонівна, Булига Віктор Степанович, Кубишкіна Віталина Юріївна, Жук Олексій Антонович, Ткачук Лідія Вадимівна. На початку 80-х років школа переходить на безкош-товне забезпечення учнів підручниками. З 1974 року при школі діє група продовженого дня. Харчування здійснює комбінат громадського харчування при значній допомозі місцевого колгоспу імені Богдана Хмельницького. Учні, в свою чергу, як було прийнято в ті роки, також надавали посильну допомогу господарству при збиранні врожаю картоплі та овочів. Популярною формою допомоги тоді були «суботники». У 1986-1988 роках було введено профільно-практичне навчання старшокласників, на якому учні доглядали групу телят на тваринницькій фермі колгоспу.
1973 рік. Учні школи на екскурсії в Ленінграді.
1985 рік. Семикласники на уроці історії.
В цей час директорами школи були: Розсоха Лідія Костянтинівна - 1985 - 1987 роки, Кучер Василь Іванович - 1987 - 1995 роки.
Розсоха Л. К.
Кучер В.І.
1990 року за клопотання директора школи Кучера Василя Івановича, голови сільської ради Лясоти Галини Станіславівни та при підтримці завідуючого відділом осві-ти Руденка Василя Миколайовича школу було реоргані-зовано у середню з одинадцятирічним терміном навчання. Тоді ж було введено декілька нових предметів, серед них – початкова військова підготовка, першим військовим керівником було призначено Мартинчука Володимира Миколайовича. Старшокласники стали вивчати також тракторну справу, де вчителем-майстром був Джуга Сер-гій Матвійович. На навчання в Посягвівську середню шко-лу стали приходити випускники М’ятинської дев’ятирічки. Серед випускників першого випуску середньої школи була і Василець (Гавлитюк) Оксана Євстафіївна – нинішній директор школи, одна з самих молодих керівників-освітян району. В цей час відзначається певна плинність педагогічних кадрів. У 80-90-х роках у школі працювали Радишин Іван Петрович, Зданевич Сергій Петрович, Джуга Олександр Сергійович, Вінничук Наталія Ярославівна, Майданик Віталій Петрович, Майданик Світлана Андріївна, Ампіло-гова Валентина Юріївна, Дубина Сергій Юрійович, Крутій Валентина Анатоліївна, Семенюк Любов Іванівна, Бондар Наталія Олексіївна, Кравчук Петро Іванович, Дроздюк Володимир Романович. З представників цього покоління в школі дотепер працюють Джуга Наталія Вячеславівна, Бояр Віра Воло-димирівна, Токар Оксана Миколаївна, Касянчук Наталія Анатоліївна, Бояр Вікторія Федорівна, Демчук Тетяна Андріївна. З приходом у школу випускника Івано-Франківського педагогічного інституту, вчителя історії Мельничука Анатолія Григо-ровича значно пожвавилася турист-сько-краєзнавча робота. Почав працювати туристсько-краєзнавчий гурток, учні здійснили ряд пішохід-них походів по місцях рідного краю, регулярно здійснюють екскурсійні поїздки до Рівного, Острога, Києва, Карпат. Команда туристів-краєзнавців є щорічним учасником районних туристських змагань, окремі учні входять до збірної ко-манди району і є переможцями обласних змагань З 1988 по 2004 рік команда школи була беззмінним переможцем районних туристських змагань. Зусиллями Мельничука А.Г., за допомоги вчитель-ського та учнівського колективу та при сприянні дирекції при школі створено Музей історії села Посягва, якому у 2006 році Міністерством освіти України присвоєно звання «Зразковий». Керівником та радою Музею вивчено та опубліковано ряд цікавих досліджень з історії рідного краю. У 2008 році Музей став лауреатом районної крає-знавчої премії імені Івана Шишка. Учні-краєзнавці щоріч-но беруть участь у районних та обласних краєзнавчих конкурсах.
В Музейній кімнаті історії села. 2008 рік.
У 1996 році директором школи було призначено Скибу Таїсію Архипівну, яка пропрацювала на цій посаді до 2004 року. В цей час у школі було обладнано комп’ютерний клас, в якому було 4 комп’ютери. Інформатику став викла-дати вчитель Бугринського агротехнічного ліцею Яремов Володимир Адамович. З 2001 року школа переходить на вивчення англійської мови (до цих пір вивчалася німецька). На початку нового тисячоліття до школи прийшли нові молоді педагоги Гуменюк Людмила Василівна, Бойчук Світлана Олексіївна, Прокопчук Наталія Дмитрівна, Жук Марія Петрівна, Краєвська Віта Вячеславівна, Глух Любов Ігорівна, Наконечний Андрій Володимирович, Анохін Анатолій Олександрович, Розсоха Андрій Борисович. З 2004 року колектив очолює Гавлитюк Оксана Євста-фіївна. Завдяки її зусиллям 2006 року школу було газифі-ковано, комп’ютерний клас оснащено новим обладнан-ням. У 2009 році директором школи (на час відсутності Гав-литюк О.Є., яка перебуває у декретній відпустці) призна-чено Проценко Світлану Борисівну. На сьогодні в школі навчається 101 учень, працює 19 педагогів та 8 чоловік обслуговуючого персоналу. Школа має 10 класних кімнат, спортивну кімнату, майстерню, їдальню, спортивний майданчик, навчально-дослідні ді-лянки, при школі відкрито Музей історії села Посягва, працюють туристсько-краєзнавчий гурток та ляльковий театр. Про авторитет школи та вчительського колективу серед односельчан мовить той факт, що з 1980 року сіль-ську раду очолюють вчителі: 1980 – 1985 роки – Омельчук Василь Назарович, вчитель М’ятинської восьмирічки, 1985 – 2002 роки – Лясота Галина Станіславівна, 2002 – 2006 роки – Мельничук Анатолій Григорович з 2006 року – Гавлитюк Іван Степанович, випускник школи, вчитель за фахом.
2009 рік. Педагогічний колектив школи. Перший ряд (зліва на право): Розсоха А.Б., Бояр Ф.А., Проценко С.Б., Кучер В.І., Крутій В.С., Другий ряд: Кучер Л.І., Бояр В.В., Мельничук О.Р., Токар О.М., Мельничук А.Г., Христюк І.В., Бояр В.Ф., Джуга Н.В., Бойчук С.О., Краєвська В.В.
Школа, педагогічний колектив гордяться своїми випускниками різних поколінь Волейчуком Володимиром, Власюком Василем, Цимбалюком Валерієм, Турченюками Миколою та Василем, Кожушком Леонідом, Махлай Аллою, Климчук Аллою, Бояром Миколою, Ільчуком Рус-ланом та багатьма іншими своїми учнями, які зуміли ут-вердитися в життя завдяки знанням, здобутим у стінах Посягвівської загальноосвітньої школи.
Учні та вчителі під час екскурсійних мандрівок (Остріг, Рівне, Говерла).2007 – 2008 роки.
Таблиця випусків учнів школи с. Посягва ( 1954-2010 роки)
1954 28 1973 18 1992 17
1955 24 1974 15 1993 7
1956 22 1975 24 1994 4
1957 14 1976 20 1995 10
1958 9 1977 21 1996 5
1959 21 1978 20 1997 6
1960 * 1979 21 1998 6
1961 17 1980 13 1999 5
1962 20 1981 13 2000 10
1963 22 1982 10 2001 7
1964 26 1983 19 2002 6
1965 25 1984 14 2003 9
1966 12 1985 9 2004 10
1967 22 1986 8 2005 8
1968 17 1987 15 2006 16
1969 14 1988 7 2007 12
1970 13 1989 13 2008 11
1971 25 1990 ** 2009 13
1972 19 1991 ** 2010 8
_________________________________________________________
* у 1960 році школа переходила на восьмирічний термін навчання і випуску не було
**у 1990-1991 роках школа реорганізовувалася у серед-ню (одинадцятирічну) і випускники 9 класу продовжува-ли навчання в школі
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Copyright MyCorp © 2017
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz